ДО УВАГИ БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

01.04.2021   Administrator   Категорія: Готовність до школи

ДО УВАГИ БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін, пов'язаних із початком навчання в школі і до труднощів, тим легше він їх подолає, тим спокійнішим буде перебіг пристосування до школи. Тому зараз і приділяється значна увага проблемі визначення готовності дитини до навчання. Готовність дитини до систематичного навчання — це той рівень розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушень здоров'я дитини.

Батькам слід звернути увагу: якщо дитина недостатньо готова до навчання, але навчається добре — це досягається дуже дорогою «фізіологічною ціною» і викликає значне напруження різних систем організму, Призводить до стомлення і перевтомлення, і як результат — розладу зі сторони нервово-психічної системи.

Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі?

Складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є:

  • Мотиваційна - особистісна;
  • Інтелектуальна;
  • Емоційно-вольова.

Щодо першої складової, важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у появі такого ставлення відіграють уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають дітям збагнути всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до своїх учнівських обов'язків. Батькам треба пам'ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі — це серйозна праця, унаслідок якої дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Варто поступово формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розрізняти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від здобутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

Інтелектуальна готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не стільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому батькам важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки й пальців.

Необхідно розвивати в дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Інтелектуальна готовність визначається як умінням дошкільника розв'язувати прості задачі і робити звуковий аналіз слова або зв'язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший», уміти порівнювати найпростіші предмети.

Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. Саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам'ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов'язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов'язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (звичайно на доступному рівні); формування моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватися правил поведінки в колективі — надійний компас для новачка в новому середовищі.

Одне з першочергових завдань сім'ї у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Сюди входить також і піклування батьків про достатнє харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров'я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м'язи кисті; тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна стійкість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється в зайвій рухливості та численних відволіканнях від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формуванні вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

 

Впорядкувала: практичний психолог ТКГ Квілінська М.А.