Спогади про літо 2015 з перспективою на майбутнє

(або короткий звіт про перебування учнів та вчителів ТКГ

в Екологічному таборі ФРН)

З 12 по 25 липня 2015 року дев’ятикласниці Цибуляк Діана, Задорожна Софія та вчитель географії ТКГ Романишин Ольга Миколаївна відвідали Екологічний табір в Шарбойці та Бремені (ФРН), що був організований власне для переможців проектів PASCH, «Міст до вищої освіти у Німеччині» та «Школа за екологією» у 2015 році (а саме для представників з України, Росії, Казахстану).

Осінь 2015 швидко пролетіла в повному зануренні в навчальний процес: олімпіади, змагання, конкурси, проекти, - всі ці «розваги» змінювались один за одним  частіше, ніж дні на календарі. І лише з довгими зимовими вечорами повернулись до мене теплі спогади про маленьке літо, проведене в Шарбойці.

Приємні, ностальгічні, можна сказати заздрісні спогади про самодостатню, сильну й раціональну Німеччину, про величезні їхні інвестиції в майбутнє покоління та в збереження навколишнього середовища, і перш за все спогади про спілкування з талановитими юними українцями, казашками, росіянами та їх неординарними керівниками не покидають мене. 

Німецьке курортне містечко Шарбойц розташоване на самому узбережжі Любецької  затоки в південно-західній частині Балтійського моря. Місто з м’яким помірно-морським кліматом, затишними вузькими вуличками, привабливими альпінаріями біля кав’ярень та піцерій, чистими пляжами та узбіччями, вишуканими сучасними ландшафтами навколо приватних садиб поряд зі збереженими деревами-старожилами, розміреним ритмом містян і гостей та їх великим бажанням подолати будь-які відстані цілими сімействами на велосипедах викликали у мене лише позитивні заздрісні емоції, ще більші захоплення і підкорили моє серце по сьогоднішній день.

На одній з вулиць курортного містечка Шарбойц: зелений паркан і відкритий вхід до приватної садиби – це більше норма в північній Німеччині, а от мурований паркан – як виняток.

Екокав’ярня за 50 метрів від Балтійського моря в Шарбойці

Вертикальне озеленення в молодіжному екотаборі

Яскрава літня «клумба» на зеленій галявині

Перші дні нам було вкрай складно, особливо біологам, бо альпінарії вздовж доріг - надто привабливі, доглянуті, різні за змістом і дизайном.

«Лежачі поліцейські» - також екзотика для нас, бо засаджені декоративною рослинністю: лавровишнею, плющем, вересом, лавандою та іншими.

Мамі-качці не треба переживати за своїх діток: головне – висидіти десь в затишку каченят, а німці спеціально для них вздовж стін каналів прилаштовують зрізані дерева – і перепочити можна качатам, і нам приємно було споглядати за їх поведінкою (місто Кіль).

Програма була настільки насиченою, змістовною та цікавою для учнів і для педагогів, що проблем з порушенням сну чи дисципліни практично не виникало. Хоча було одне на початку (повчальне для всіх) запізнення. Одній вчительці вранці перед екскурсією стало зрозуміло, що день буде прохолодним, тож вона побігла в пентхаус переодягнутись. Шофер почекав лише 5 хвилин і рушив на екскурсію без неї. Тут всі зрозуміли – 50 осіб одного не чекають, дисципліна – понад усе, адже одна година простою автобуса в Німеччині дуже дорого обходиться. Ось вам і німецький педантизм.

Всі учасники, поділені на групи, щоденно працювали над екологічними проектами (наприклад, такий як  «Екологія Східного моря» (німці називають Балтійське море Східним, бо західне в них - Північне)).

В рамках цих проектів ми побували на екскурсіях в містах: Бродтенс – тут відбувся геологічний практикум на скелястому узбережжі  (пошуки магматичних, метаморфічних, осадових порід, їх аналіз та аналіз сучасного наступу Балтійського моря на північне узбережжя Німеччини; Ойтін - лабораторні занняття з біології, фізики та хімії в гімназії Карла-Марії-фон-Веберів та екскурсія в місцевий замок; Маленте  - екскурсії на фабрику «Кунке» по виготовленню двигунів та по п’яти льодовикових озерах на теплоході; Кіль – виконували інтерактивні завдання в Інституті дослідження океану університету Кіль та в зоологічному музеї, а також незабутні прогулянки по набережній, вздовж та по самому каналу; Молфзейе - музей під відкритим небом; Любек – центральний собор, музей марципанів, історичний центр, прогулянка на теплоході, вечірнє відвідання італійської опери «Аїда» під відкритим небом; Бремен – кількагодинна насолода цікавими пізнаннями в науково - пізнавальному центрі Універсум, відвідування університету Бремена, зокрема лабораторні заняття в ньому на тему «Вода, її властивості. Мікропластик в косметичних засобах» та екскурсії по історичному центру міста.

Всі учасники захистили екологічні проекти, безпосередньо взяли участь в екологічних акціях на узбережжі міста Шарбойц, гідно представили Україну на вечері знайомств та активну участь прийняли в пізнавальних та розважальних заходах (карооке, орієнтування на місцевості, випробування на природі, спортивні змагання, вечори біля вогнища).

Морські велетні – перед входом в Кільський канал

Закінчення першої частини опери «Аїда» (вражаючим було не лише виконання опери, але і сам амфітеатр: збудований італійцями під відкритим небом на березі льодовикового озера, з прихованими для глядачів входами і виходами, з оркестровою ямою накритою сіткою (в правому нижньому кутку фото), великою перервою для смакування вина, солодощів та вкутування глядачів плетами. І в цей театр італійці приїжджають з новими постановками лише на один тиждень в рік – в кінці липня!)

Велосипедна парковка у дворі  гімназії міста Ойтін. І таких в Німеччині ми бачили повсюдно: біля залізничних вокзалів, установ, кав’ярень.

Практичне заняття в хімічній лабораторії гімназії міста Ойтін (наші діти разом з 12-класниками очищували воду, знімали наліт з монет).

Екскурсія по Універсуму в місті Бремен.

 Глобус, який демонструє температурний режим на планеті по місяцях, переміщення вітрів, лісистість.

Прилад, який демонструє процес утворення смерчу.

Так «зреагував» мій круасан на падіння тиску на висоті 10 км над р.м. в салоні літака (Цікаво, а що з моїми судинами в цей час відбувається???)

А так зустрічав і проводжав нас Амстердам: каналами,  з дощем і з вітром.

Окрім вище перерахованого, вчителі-предметники, а це біологи та географи  з України, Росії та Казахстану,  вперше займались вивченням початкового курсу німецької мови та отримали літературу для продовження вивчення цього курсу.

Море вражень і море задоволення, приємного спілкування і позитивних емоцій, бажання вчитись і працювати отримали всі учасники проекту. А тому лише з вдячністю і приємними спогадами я відгукуюсь про керівників проекту Гете- Інституту за їх велике бажання, терпіння і можливості продемонструвати нам позитивні і перспективні сторони життя. А юним українцям та їх наставникам  бажаю великої наснаги і терпіння на шляху до подолання мовних бар’єрів та реалізації власних амбітних проектів, в тому числі екологічних, у себе, на Батьківщині.

Учасник екотабору вчитель географії ТКГ Ольга Романишин

(стаття надрукована 20 лютого 2016 року в електор. газ. «Вільне життя»)